Свіжий цікавий експертний допис щодо ситуації в Ірані від директора Центру близькосхідних досліджень Ігора Семиволоса:

"Вітаю, друзі! Ранок суботи, 7 березня.

Коли я вчора на «1+1» порівнював КВІР із військами Ваффен-СС Німеччини часів Третього Рейху - це не мій особистий винахід. Це влучна історична паралель, яку часто використовують провідні іраністи та військові історики. Так само вони часто порівнюють Артеш із Вермахтом. Таке порівняння, при всіх зауваженнях щодо його «кульгавості» та іншого контексту, допомагає зрозуміти не лише структуру, а й природу конкуренції між силовими структурами всередині іранської держави.

Чому раптом я згадав про Артеш у контексті опору режиму? Справа у тім, що пізно увечері 6 березня в соціальних мережах з’явилося відео, де група з 12–15 осіб у тактичному спорядженні (схожому на те, що використовують спецпідрозділи «Саберін» КВІР або десантники Артешу), зі зброєю (АК-103 та пістолети SIG Sauer), на тлі іранського прапора з Левом та Сонцем (Шир-о-Хоршід) прямо заявляє: «Час квітів минув, настав час заліза». Це чіткий натяк на перехід від ненасильницького до збройного спротиву.

Це пряма відсилка до жорстокого придушення протестів у січні 2026 року, коли сили Басідж та КВІР застосовували вогнепальну зброю в Тегерані та Мешхеді. Група називає себе «Вовки Ірану» і приносить клятву вірності іранському принцу в екзилі Резі Пехлеві.

Чому аналітики дійшли висновку, що це не переодягнені цивільні, а саме військові? Чимало деталей вказує на їхнє армійське походження: характерна військова стійка та манера тримати зброю, притаманна кадровим офіцерам регулярної армії; у маніфесті використовуються терміни, специфічні для армійського статуту. Їхня перська - це класична мова Тегерана та північних провінцій.

«Вовки» позиціонують себе як «захисники нації». Їхня мета - нейтралізація загонів Басідж під час майбутніх вуличних боїв. За непрямими ознаками учасники групи ідентифіковані як бійці 65-ї повітряно-десантної бригади спеціального призначення (NOHED). Це еліта Артешу, яка базується в Тегерані та Кереджі.

Що це за підрозділ? Він був створений ще за часів Шаха за зразком американських «Зелених беретів» (Special Forces) та французьких парашутистів. Їхня спеціалізація - звільнення заручників, антитерор та партизанська війна. Вони майстри операцій у щільній міській забудові.

Можу уявити ваш скепсис: з якого дива такий елітний підрозділ раптом переходить на інший бік? Це нелогічно або це провокація режиму. Почну з останнього: поширювати режимом відео з військовими, які клянуться у вірності Пехлеві - це все одно, що стріляти собі в ногу. Щодо першого, то тут є цілком логічне пояснення. У 2016 році підрозділи NOHED були відправлені в Сирію (Алеппо). Це був перший випадок після 1979 року, коли Артеш воював за межами Ірану. Десантники зазнали втрат, але продемонстрували набагато вищий рівень професіоналізму, ніж КВІР. Командування КВІРу злякалося зростання популярності «Зелених беретів» і зробило все, щоб повернути їх в Іран та обмежити їхнє фінансування. Це заклало глибоку ненависть десантників до «паркетних генералів» Корпусу.

Наступний контраргумент: «ти сам казав про щільний контррозвідувальний контроль над підрозділами Артеш, що, щось змінилося?». Так, змінилося. Контроль КВІР над армією тримався на страху та безперебійному зв'язку з центром. Сьогодні центр у вогні, а зв'язок перерізаний. «Всевидюче око» аятол осліпло. Тепер офіцер Артешу, який роками тримав фігу в кишені, дістає її і перетворює на зброю. Це стає можливим не тому, що контролю не було, а тому, що контролери самі стали жертвами того хаосу, який вони створили. По суті, це результат паралічу контррозвідки: рятуючи своїх командирів від ракетних ударів, КВІР втрачає контроль над внутрішніми осередками в армії.

В принципі, можна встановити, де саме записане це відео. Більшість експертів схиляються до того, що воно зняте в лісистій місцевості передгір’я Ельбурсу. Про це свідчать елементи ландшафту: характерні широколисті ліси Каспійського регіону (Гірканські ліси), які зараз, на початку березня, лише починають вкриватися першою зеленню.