Читаючи попередні дописи, особливо з історіями двох спортсменок, у нас виникла думка, що насправді громадянство і паспорт України важать дуже багато і не завжди люди, які отримують українське громадянство за правом народження, насправді є громадянами України за духом і заслуговують на це. Місце народження далеко не завжди визначає вибір, який робить людина свідомо.

Якби в Україні існували механізми винагороди громадянством справжніх людей доброї волі з різних країн, які багато працювали чи воювали заради України, то українська політична нація поповнилась би не населенням, а народом, пасіонарними особистостями, що рухають країну та прагнуть розвитку.

Наразі функції нагороджувати громадянством України належать виключно президенту, який роками може не підписувати подання, які максимально забюрократизовані та мають низку правових колізій. Та й щоб попасти в таке подання потрібно мати не аби який хист і можливості достукатись високо нагору. Це гальмує і не дозволяє такому потенціалу розкритись і працювати на користь держави.

Водночас ми маємо величезний відсоток людей з паспортом України, які де-факто налаштовані вороже і до української державності і часто виконують роль п'ятої колони. Вони можуть користуватись всіма привілеями громадянства у дружніх для України країнах, але водночас виконувати завдання ворога. Вони мають голос на виборах і обирають зазвичай тих, хто не зацікавлений в розвитку України, а зацікавлений лише у власному збагачені чи розкраданні українських ресурсів, щоб потім вивезти їх за кордон. Такий дисбаланс варто було б врегулювати, полегшити механізми отримання українського громадянства для людей доброї волі, для близьких українських захисників з різних країн світу, які їх підтримують і допомагають Україні. А тих, хто працює на ворога чи на підрив української державності або взагалі позбавляти громадянства, або обмежувати його у правах голосу.