Розмови про гіпотетичний мир зараз є дурістю не тому, що ми дуже хочемо вічно воювати. А тому, що росіяни не відмовилися від мети знищити нашу країну. Це показують "інсайди" з переговорів, які йдуть зараз у Москві.

Їм тисне існування нашої країни загалом. А тому вони і розповідають зараз, що їм тисне українська армія і чисельність її, яку вони не можуть диктувати, їм тисне пояс укріплень в Донецькій області, який вони хочуть отримати без бою.

Я вже мовчу про бажання легалізації вкраденого, як то кажуть. Тому, зарікшись більше про це писати, повертаюсь до цієї теми, адже в нас досі інституції та частина суспільства продовжують страждати фігнею, замість того, щоб рятувати від деградації нашу оборону.

Коли з'явилися в публічному просторі російські 28 пунктів, багато людей ламали списи навколо пункту про обмеження чисельності армії. Зрозуміло, що така вимога до країни, на яку напали - це знущання.

Праві були ті, хто казав, що сама концепція обмеження - це вже позбавлення суверенітету. Так само мали рацію ті, хто казав, що всі, хто проти цього, мали б запитати себе чи наберуться ті 800 тисяч бійців у мирний час.

Тобто чи суспільство готове утримувати таку армію і саме поповнювати її? Тим паче воно очевидно не поспішає давати відповідь на це питання і у воєнний час, коли це найбільш критично. Особливо зараз, коли на фронті серйозна криза.

Тим ме менш, такі вимоги - це все одно пастка. Скільки б там не було написано. 800 тисяч чи 8 мільйонів. Я б тут провів паралель із тим як москалі робили з Гетьманщиною, поетапно відбираючи її суверенітет, змушуючи укладати все більш кабальні угоди.

Так буде і тут. Спочатку 800 тисяч (очевидно росіяни будуть вимагати суттєвого зменшення). Потім дуже скоро Москва заявить, що все одно дуже боїться української воєнщини і почне тиснути та вимагати скоротити. Інакше будуть погрожувати відновленням бойових дій.

Звісно ж, ніхто не захоче цього, пам'ятаючи про те що таке ракетні обстріли міст і місиво багнюки під цілодобовими обстрілами та дронуванням. Будь який уряд буде намагатися домовитися.

Так цифра стане 400, 200, а потім і 80. На будь якому етапі росіяни можуть відновити бойові дії, адже ми знаємо, що ціль їх - не скорочення української армії, а її зникнення разом з країною.

Можна провести ще одну паралель. Це те, як американські рієлтори хочуть визнати Крим та інші окуповані території російськими. Певно не задарма, а заради перспектив заробити потім на бізнесі з росіянами.

Сьогодні вони визнають окуповані території російськими. Завтра росіяни окупують нові території і американці їх теж визнають. А згодом і всю Україну визнають росією. Все заради мрії Дугіна та інших притрушених про "остаточне вирішення Українського питання".

Тут ми знову виходимо на те, що суперечка про договірні обмеження щодо армії, просто беззмістовні, бо росіяни не збираються припиняти воювати поки в них є можливості для цього.

А танці з купкою американських рієлторів - це просто ще одна опція для перемоги росіян у війні. Щоб позбавити нас підтримки. Щоб спровокувати громадянський конфлікт в Україні. Маневри, інструмент війни. Не миру.