Батько хотів хлопчика, тому з дитинства Катерина Лукомська ходила з ним на полювання й уміла стріляти. Згодом вона пішла вчитися на юристку, а коли вирішила стати, як і тато, військовою, він відповів:
«Якщо вже так, йди до мене, будеш під наглядом».
За пʼять років служби Катерина пережила чимало: була оперативною черговою на ППО, водійкою у медиків, стрільчинею у вогневих групах. І жодного разу не думала кинути військо.
Як це — служити в армії, коли твій тато командир? Чого насправді бракує молодій жінці? Та як війна її змінила? Про це у матеріалі Наталії Мазіної
Обсуждение 8
Обсуждение не доступно в веб-версии. Чтобы написать комментарий, перейдите в приложение Telegram.
Обсудить в Telegram