«Якби ви бачили, які вони у вікна дивляться, і сльози течуть із їхніх очей, і ми разом з ними плачемо», — розповідає Ірина, яка ходить зустрічати автобуси зі звільненими з полону у селі Нові Яриловичі.
Люди стоять годинами, чекаючи на автобуси, попри сніг, зливу чи холод, щоб віддати шану героям, які повертаються. А коли повернеться останній, обіцяють велике святкування, що аж «трасу перекриватимуть».
Репортаж Вікторії Коломієць із села Нові Яриловичі біля кордону, яке найпершим зустрічає автобуси з полоненими — читайте на сайті
hromadske
«Все кидаємо — і біжимо». Репортаж із села Нові Яриловичі біля кордону, яке найпершим зустрічає автобуси з полоненими
Жителі Нових Яриловичів — села на Чернігівщині за 6 кілометрів від кордону — першими зустрічають звільнених із полону українців, яких повертають через Білорусь. Наприкінці 2024 року місцеві помітили, що саме цим маршрутом їдуть автобуси, і почали виходити вздовж дороги з прапорами.
І якщо спершу таких людей було одиниці, то тепер підхід серйозний: десятки людей, ошатно вбраних, із прапорами й під звуки гімну. Вони стоять годинами, чекаючи на автобуси, попри сніг, зливу чи холод, щоб віддати шану героям, які повертаються. А коли повернеться останній, обіцяють велике святкування, що аж «трасу перекриватимуть».
Обсуждение 1
Обсуждение не доступно в веб-версии. Чтобы написать комментарий, перейдите в приложение Telegram.
Обсудить в Telegram