— Олександро, це ви? Я ваші пости у фейсбуці читаю і на радіо вас слухаю. Ви так цікаво розповідаєте. Приємно вас побачити , — до Олександри Андріяшиної на привокзальній площі Львова підійшла незнайомка. «О, це популярність — моя перша думка. Посміхнулася. А потім зрозуміла, що це — ще й відповідальність. І засумувала: а раптом би вона побачила, як я сварюся з таксистом чи продавчинею морозива. Публічних людей автоматично вважають позитивними й приємними. А я — неідеальна. В мене є проблеми, вади й зі мною трапляються непривабливі ситуації. І я б не хотіла, щоб це бачили» , — зізнається Олександра Андріяшина, перша в Україні капеланка. Через цю посаду на неї багато уваги. І вона використовує її. Як? Розповімо. А також про те, як гіпі стала вірянкою, чому не має власної родини, про що говорить з військовими (спойлер — про Бога мало), про польоти між зірками й чому їй не страшно помирати.