75 років тому, 6 березня 1951, в Мужені на півдні Франції пішов із життя Володимир Винниченко – видатний літератор, класик українського модернізму й політик, якого вважають одним із головних призвідників швидкого падіння Української державності на початку 20 століття.

Винниченко співпрацював із більшовиками й водночас намагався домовитися за посади з Гетьманом Скоропадським, якого поза очі глибоко ненавидів. Негативно ставився до приходу в Україну німецьких і австро-угорських армій, завдяки яким отримав змогу певний час продовжувати працювати на Батьківщині. Повертався з еміграції заради посад в уряді більшовиків, але не зміг фіналізувати домовленості з ними, що зрештою подовжило його життя на 15–20 років. Погрожував піти з української літератури в російську заради набагато вищих заробітків, але зрештою не зробив цього. Розробив філософію конкордизму, але не зміг зберегти політичний вплив у вимушеному вигнанні. Пропагував веганство і сироїдство через те, що харчувався з власного городу, а грошей на купівлю їжі часто не мав. Дуже переймався через старіння та зниження можливостей свого "малюни", про що багато й детально писав у щоденнику.

Яким був Володимир Винниченко у приватному й публічному житті – розповідає Олександр Кучерук, автор книги "Винниченко з бромом і без"

Історія без міфів | YouTube | Instagram* | Facebook* | Threads