155 років тому, 25 лютого 1871, у Звягелі на Волині (нині Житомирщина) народилася Леся Українка – Лариса Петрівна Косач.

"Ця хвора, слабосильна дівчина – трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну”,

– писав про неї Іван Франко.

Леся зростала в заможній родині й отримала тільки домашню освіту, зате найвищої якості. Читати навчилася в 4 роки, опанувала грецьку, латину, французьку, німецьку, італійську, польську, російську, болгарську – могла писати як поезію, так і прозу цими мовами. Почала вивчати іспанську, шведську та грузинську.

Попри тяжку хворобу, Леся з дитячих літ невпинно займалася літературною працею, згодом брала активну участь в українському громадському житті, фінансувала етнографічну експедицію Філарети Колесси, яка записувала спів кобзарів на фонограф. Після 1917 року більшовицька влада намагалася зобразити Лесю Українку ледь не комуністкою та прихильницею ідей класової боротьби, але приховувала, що в її творчості є дуже багато національно-визвольних мотивів, а своє бачення українсько-російських відносин вона виклала в листі 1903 року:

“Пора стати на точку, що “братні народи” – просто сусіди, зв’язані, правда, одним ярмом, але в ґрунті речі, зовсім не мають ідентичних інтересів і через те їм краще виступати хоч поруч, але кожному на свою руку, не мішаючись до сусідської “внутрішньої політики”.

Більше про Лесю та її життєвий шлях – у нашому відео

Історія без міфів | YouTube | Instagram* | Facebook* | Threads