​​🎞 ФІЛЬМ, ПРО ЯКИЙ ТОБІ НІХТО НЕ РОЗПОВІСТЬ
«Дика» (Wild, 2014, Жан-Марк Валле)

Шеріл Стрейд після розлучення з чоловіком і втрати матері опиняється на межі відчаю. І приймає логічне рішення: піти на самоту в тримісячний піший похід по одному з найнебезпечніших маршрутів США. Понад чотири тисячі кілометрів. Без підготовки. З рюкзаком, який вона ледь може підняти.

Звучить як мотиваційний постер? Це не мотиваційний постер.
Валле знімає «Дику» без прикрас і без катарсису за розкладом. Шеріл не перетворюється на нову людину після першого важкого підйому. Вона спотикається, плаче, робить дурниці, згадує речі, які краще б не згадувала — і йде далі. Не тому що сильна. А тому що зупинитись страшніше.

Різ Візерспун зіграла це тілом, а не текстом. Є сцени, де вона нічого не говорить — тільки йде. І це переконливіше за будь-який монолог.

Лора Дерн у ролі матері — другий номінант на «Оскар» у цьому фільмі. Вона в кадрі менше години сумарно. І при цьому присутня в кожній сцені.

Це фільм про те, як людина вчиться жити з собою, коли більше немає куди втекти, бо довкола тільки гори і власна голова.

IMDB: 7.1 · Letterboxd: 3.7/5