​​«Стволи Акімбо» (Guns Akimbo, 2019) і «Ультраамериканці» (American Ultra, 2015) — це два фільми з однієї полички: “а що буде, якщо звичайний невдаха раптом стане машинкою для вбивств?”. Але полички різні за настроєм: одна стоїть у відділі «гік-кіно для покоління Reddit», друга — в «диво-трава та змова ЦРУ».

1. Герой-лузер:

American Ultra: Джессі Айзенберґ — типовий параноїдальний айтішник зі спліном і травою, який навіть у сценах бійки виглядає так, ніби він заблукав на кастинг «Соціальної мережі».

Guns Akimbo: Деніел Редкліфф — програміст, якому прибили пістолети до рук болтами. Тобто навіть сходити в туалет — спецоперація.

2. Стиль насильства:

Ultra: Бойові сцени креативні, але тримаються ще в жанрі «бойовик з нотками чорного гумору».

Akimbo: Суцільний кліп-хаос, як TikTok на швидкості ×3, з кров’ю, мемами та кислотними кольорами.

3. Відчуття від фільму:

Ultra: виглядає як недопалений спін-офф про Борна, але на наркотиках і з бюджетом серіалу.

Akimbo: це вже постмодерний карнавал: герой усвідомлює абсурдність свого становища, а режисер кайфує від відеоігрової естетики.

4. Критика:

Ultra критики прийняли холодно — занадто дивний мікс жанрів і серйозності.

Akimbo теж обізвали дурнею, але там принаймні є божевільний драйв і картинка, яка грає на стороні «це так погано, що вже весело».

Отже, American Ultra — це «якби ЦРУ зробило серію про Скобида-Ду з рейтингом R», а Guns Akimbo — «якби YouTube-стрімер розробив свою «Матрицю» на Red Bull та адреналіні».