🍺 «Дім Гіннеса» (2025) — нова історична драма від Netflix, де за спадок і пивоварню готові перегризти один одному горлянки навіть найближчі родичі. Стівен Найт, батько «Гострих картузів», вирішив, що інтриги під соусом вікторіанських костюмів зайдуть не гірше за бандитські розбірки.

Серію епізодів поставили режисери Девід Кэффрі (той самий, що колись керував «Гострими картуза́ми» і «Любов/Ненависть») та Декланн Доннеллан із Ніком Ормеродом — театральний дует, який перетворює сімейні сварки на спектакль із фірмовими паузами та довгими поглядами, від яких можна різати повітря ножем. Тож драматургії вистачає — іноді навіть більше, ніж пива.

У головних ролях:

Ентоні Бойл як Артур — спадкоємець із нервами, тоншими за келих для шампанського.

Луїс Партрідж як Едвард — юнак, який мріє бути акулою бізнесу, але радше схожий на золотого карасика.

Емілі Ферн як Енн — єдина, хто в цій родині справді знає, як працюють мозок і совість.

Фіонн О’Ші як Бен — молодший брат із апетитом більшим, ніж бар у Дубліні.
І, звісно, Джеймс Нортон — його харизму критики порівнюють із вибухом пивної бочки.

Сюжет:

після смерті патріарха родина дізнається, що спадок дістанеться лише тим, хто витримає інтриги, підстави та заповіт із підступними умовами. Додаємо Нью-Йорк, політичні ігри та трохи романтики — й маємо драму, яка то нагадує «Спадкоємців», то «Гострих картузів», а іноді — вечірню сварку у вашому під’їзді, тільки в костюмах XIX століття.

Критики розділилися: Guardian у захваті («як пінта у спеку»), Hollywood Reporter бурчить («солодка піна без міцної основи»), а Los Angeles Times радить просто насолоджуватись і не питати, чи історія справді такою була.

🎩 Моя оцінка: це ніби поставили «Гамлета» у пабі. Атмосфера шикарна, актори блискучі, але за другою порцією драм здається, що пиво трохи розбавили водою. Але подивитись раджу😉