​​Серіал Суга (Suga: Ride or Die, 2025) виглядає як спроба нідерландців довести, що в них теж є своя Sons of Anarchy (Сини Анархії). І знаєте що? Вони таки довели. На жаль...

У центрі сюжету — Суга (чи Шуга - по різному перекладають), лідер байкерського клубу, який виходить із в’язниці й одразу отримує на голову цілий набір драматичних подарунків: донька мертва, бізнес розсипається, друзі перетворилися на зрадників, а в клубі замість братерства — корпоративні інтриги. Коротше, у нас не стільки “Ride or Die”, скільки “Ride and Cry”.

Серіал майстерно поєднує кліше: брутальні чоловіки в шкірі, зрада серед “своїх”, пошуки нового сенсу життя. І якби не час від часу щира емоція чи вдало знята сцена, глядач міг би подумати, що випадково ввімкнув пародію на байкерські драми. Акторська гра — від “о, непогано” до “хтось явно переплутав з кастингом реклами енергетика”.

Чи є в Suga щось вартісне? Так. Атмосфера. Іноді вона відчувається настільки густо, що можна майже вдихнути цей бензин, піт і дешеву віскі. Але атмосфера не рятує, коли сюжет починає жувати власний хвіст і топтатися на місці.

Тому підсумок простий: якщо ви скучили за мотоциклами, татуюваннями й драмою в стилі “мужики теж плачуть, тільки роблять це під рок-баладу”, то Suga можна ковтнути. Якщо ж вам потрібна глибина, то цей серіал радше про глибоку калюжу після дощу, ніж про Атлантичний океан.