Люди кажуть: «да хто ти такий?», а я за них воював. Найтяжче знати, що міг спробувати і не спробував. Вмирають найкращі. Рубрика: Військовий говорить.

***
Найбільш травмуюче - з танку по мені лупашили. Але вижив.
Все досі згадується.
І ще коли пацанів на руках виносив і вони помирають на руках. Просто на руках
Це постійно згадується.
Ті, з ким починав бойовий шлях.
А ще боляче, коли питають постійно люди про війну. Бо їм просто інтересно.
Я пояснюю.
Але вони не розуміють.
Буває так, що я вночі кричу або воюю. Не понімаю, де знаходжусь. Ніби я на передку.
Прокидаюсь. І думаю, чо пацани так громко говорять.
**
Тривожить те, що дуже багато витрачаю на ліки.
І держава не забезпечує достатньо.
Без них жити взагалі неможливо.
Поки приймаєш - тримаюсь.
Перестаєш - депресія, злість.
В армії ти потрібен.
А тут ти нікому не потрібен. Роби собі шо хочеш.
**
В ЦНАПі стояв.
На Біржі труда стояв 3 місяці. Роботу не знайшли.
Приходиш.
Є окошко для військовослужбовців без черги. 12 окошок.
Люди починають сперечатись. Женщіни, бабульки.
“Да хто ти такий. Чому попереду всіх.” А я воював за них.
Хочеться задушити людей після таких слів.
**
Нещодавно пропав безвісти друг хороший.
Він мені як брат був.
Востаннє спілкувались на новий рік.
Другой раз і плакать хочеться.
Стільки молодих поховали. Старі вижили, а молодих ховали.
Так важко.
Саме важче - це хоронити хлопців.
Все наче закарбувалось в голові. Даже голоса пам’ятаю.
*
Про майбутнє і не думаю. Нічого не ясно.
Уникаю спілкування з людьми.
*
Я по гражданке ходжу і люди не знають, що я ветеран.
Люди кажуть: Задовбали ці військові.
Або ще кажуть: “Вони заробляють там гроші.” Ага. Заберіть ті гроші. Як же це злить.
Протівно все це слухати.
Є постійне очікування на небезпеку. Частенько, як над нашою хатою літають дрони.
**
Що було найтяжчим?
Найтяжче було почути після поранення почути: “евака не буде.”
Хочеш сам вибирайся.
Хочеш - ні.
Память кусками.
Буває неможливо витягнути щось з цієї шухлядки.
Якщо голова - це велика кімнатка з купою шухлядок.
То деякі легко знаходжу. А деякі шукаю і не знаходжу.
Відчуття, що майбутнє обрізане. Здоров’я взагалі не залишилось.
Попереду тільки таблеткі з ліками.
*
Война сниться
Ці штурми
Раз в тиждень це точно беспокоіть.
**
Нашого побратима на позиції вбив снайпер.
І не дозволили його врятувати.
І лікар сказав, що без варіантів - не врятувати.
І ми не попробували.
І це мучить, провина.
Коли ти міг попробувати і не попробував.
Часто про це думаю.
Міг щось зробити і не зробив.
**
Ніколи нічого не прошу.
Дуже хочу мати дівчину.
Щоб просто любила мене. Могла погладити по голові.
**
Коли кожну неділю хорониш товариша - голова кругом іде
Вже просто не відчуваєш де реальність, де нереальність
Стільки бруду під ногами, а вмирають світлі люди. Вмирають найкращі.
Нема їх такої кількості в житті моєму. Нема.
**
Навіщо все це.
Люди не цінують життя.
Вони не ведуть себе достойно.

Там хлопці гинуть, щоб був мир.
А тут кожен сам за себе. Кожна шкура собі ближче.
Не всі. Є люди, яким не все одно.
Але більшість відсторонились.
Їх війна не касається.

Я думав, що ці війна зробить з нас сильну націю. Багато, хто хотів, щоб нація була сильною — загинули.
Дай Боже щоб я був неправий.

***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.

Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:
��Посилання
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
*
А якщо хочете вчитись як взаємодіяти військовим і цивільним - запрошую на серію майстер-класів.
Запис буде.
Реєстрація:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7

Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy