«Погіршилось здоров’я, але що зробиш — це війна. Головне продовжувати боротись з ворогом», — боєць штурмового полку «Цунамі» Юрій Омельчук

До повномасштабного вторгнення Юрій декілька років служив у поліції особливого призначення – забезпечуючи публічний порядок під час проведення масових заходів. Коли почув про створення поліцейської штурмової бригади «Лють» без вагань перевівся до цього підрозділу

«До нової реальності, каже, особливо звикати не довелось: за плечима підготовка, дисципліна і роки служби. А йдучи у штурмовий підрозділ, усі розуміли, до чого потрібно готуватись»

, — каже Юрій.

Перший бойовий вихід чоловіка був під Кліщіївкою у 2023-му. Там Юрій і дістав важке поранення.

«Хлопці довго мене витягували: ворог не дозволяв цього зробити. Вони підтримували, але, як розповіли вже потім: боялися, що не встигнуть»

, — пригадує він.

Заїзд броні було тяжко забезпечити, адже ворог відразу починав по ній «працювати», втім, чекати ночі було ризиковано через критичний стан, тому вирішили виходити вдень.

«На еваку чекали наші медики. Мене завантажили у швидку, під’єднали до крапельниці, а що було після я вже і не пам’ятаю. Опритомнів через кілька днів вже у Дніпрі»

, — каже чоловік.

Далі – складні операції, довге лікування, важке відновлення. Щоправда, підтримка рідних й лікарів стали в реабілітації для Юрія неабияким стимулом.

Нині він продовжує службу у рідному полку на посаді, яку вдається поєднувати зі станом здоров’я, і тепер займається забезпеченням. Отримав пропозицію лишитись і згодився на неї. Каже, що у 30 років не бачить себе людиною, яка просто сидить б осторонь, поки його підрозділ продовжує працювати. Тим паче, коли в тебе двоє дітей і чітке розуміння, заради чого треба триматися.

«Головне — не падати духом і не опускати руки»

, — констатує Юрій.

І в цих словах, мабуть, найбільше про нього🫡

Facebook* | X | Instagram* | TikTok