«Моє життя – моя війна»: історія бойового медика Євгенія Ляшенка, який нині працює оператором служби «102» столичної поліції

Із першого дня повномасштабного вторгнення Євгеній добровільно мобілізувався до ЗСУ.

Чоловіки повинні робити чоловічі вчинки, а не ховатися від відповідальності. Хто, як не ми, будемо себе захищати?», – наголошує він.

Протягом першого року війни Євгеній служив бойовим медиком на Чернігівщині. Саме тоді отримав свій позивний – 💊Пілюлькін. Так його називали побратими, бо
для них він був тим, хто «лікує всі хвороби». У 2023 році він приєднався до 44-ї механізованої бригади ЗСУ, де пройшов підвищення кваліфікації за кордоном, а після навчання відправився на схід – Куп’янський напрямок.

Один випадок назавжди закарбувався в його пам’яті.
Після артобстрілу побратим отримав тяжке поранення – ампутацію чотирьох кінцівок. Євген до останнього боровся за його життя, однак, попри всі зусилля та відчайдушну боротьбу, врятувати друга не вдалося.

Наступний день, 12 травня 2024 року, став переломним і для самого Євгенія. Під час відходу з позиції він підірвався на міні.

Я навіть не одразу зрозумів, що втратив ногу. Біг від вибуху, як міг. А коли усвідомив – швидко наклав собі турнікет. Побратими затягли мене в бліндаж, де я чекав на евакуацію понад 22 години»,

– згадує він.

Після реабілітації Євгеній повернувся до роботи: спочатку працював фельдшером у бригаді екстренної медичної допомоги, а згодом став оператором служби «102» у столичній поліції.

Так у житті Євгена відбувся символічний перехід – зі «103» на «102». Але суть залишилася незмінною: допомагати, рятувати і бути там, де він найбільше потрібен.

Facebook* | X | Instagram* | TikTok