Читати історії вцілілих корисно чи ні? Роздуми на тлі книги «На власній шкірі»

Це важливе питання, про яке я часто роздумую - чи варто читати важкі історії катувань, полону, болю і страждань. Бо ну давайте по-чесному - це важко.
Читаючи цю книгу «На власній шкірі», я переживав багато всього - біль, співчуття, страх, сум, гнів і ненависть до р*сні.

Бо це книга - свідчення тих, хто пройшов окупацію і вижив. Сучасні історії вцілілих. Українські Віктори Франкли та Едіт Егери.
Як людині з Херсону, у якої десятки друзів побували на підвалі (так називала русня короткотривалий полон) або і зараз знаходиться в полоні - для мене це дуже особиста історія.
А як психолог, який щотижня чує такі історії в кабінеті в нашому шпиталі - питання, чи варто ще й у вільний час їх читати.

І я тепер ще більш впевнено вважаю, що читати такі історії важливо.
Врешті, я сам беру схожі історії у військових і з їх дозволу публікую. Бо це народжує розуміння і близькість.

Одразу попереджу - читати ці історії не варто, якщо ви переживаєте особисту травму, або маєте діагностований ПТСР, тривожність, депресію.
Це може привзести до ретравматизації і формування негативного погляду на світ, що може занурити в глибшу депресію чи тривожність.

Але читати ці історії варто пересічному українцю, бо це про наш колективний спротив і формування колективного імунітету.

Що дають такі книги і історії?

Я виділю 3 основні причини.

1. Формування емпатії та морального чуття
Читання історій про біль і виживання народжує більш глибоку емпатію до інших людей. Це допомагає краще розуміти чужий досвід, не знецінювати біль іншого, розвивати людяність. Десь читав, що у дослідженнях з нейроетики вказується, що "емоційне занурення" в літературу може активувати ті ж самі ділянки мозку, що й справжній досвід співпереживання.

2. Ідентифікація з прикладом сили і гідності
Читаючи деякі історії, я усвідомлював які ж прекрасні і гідні українці. Попри все, попри катування
Якщо травматична історія має не лише опис катування чи болю, а й елементи внутрішнього спротиву, надії чи збереження людяності, вона може стати історією підтримки. Людина бачить, що навіть у найважчих умовах можна залишатися собою, робити вибір, чинити спротив, не зраджувати своїм цінностям.

Нам всім потрібна ця ідентифікація з прикладом сили і гідності.
І в цій книзі їх дуже багато.

3. Формування сенсу.
У багатьох випадках історії страждання вміщують пошук або народження нового смислу: «Я вистояв, бо вірив», «Я вижив, щоб розповісти». Це стає потужним ресурсом для формування власних смислів, особливо в екзистенційній кризі.

І чесно вам скажу, що зараз так потрібно формувати власні сенси. Особливо зараз.
Мене такі книги надихають і підтримують.

І бонусом ось вам 4-та причина. Історії вцілілих - це імунітет.
Країна-гній - як ракова пухлина, яка постійно лізе в усі щілини. Ми прибили одні ракові клітини, а вони встигли створити ще.
Нам потрібен імунітет на тисячі років вперед, а такі книги - це як вітаміни для нашого організму і вироблення.
Є вроджений імунітет (передається спадково), а є набутий, так от ця книжка - як вакцина, яка формує набутий імунітет.
Формує тут і зараз.

І для загального імунітету від русні - це саме те, що потрібно.

Книжка - тут.
Щиро раджу.

P.S. Додам факт, бо точно знаю, що такі книги продаються гірше, аніж умовні лайт історії, бо активно спілкуюсь з різними видавцями.
Тому щира повага видавництву Лабораторія за те, що все ж продовжуєте видавати ці історії!

І прошу вас, давайте гривнею підтримаємо видавництво, купивши цю книгу. Бо це вклад в наш колективний імунітет в тому числі. І вклад в вашу бібліотеку правильних і потрібних книг.

А що ви думаєте, варто читати такі історії? Якщо так — поставте ??, якщо ні ??
Або напишіть в коментарях.

@BagnenkoText