Військовий говорить. Мурахи. Осколок в плечі. Злість.

Мене турбують трупи.
Бачу їх постійно. Уві сні.
Тільки уві сні.
Полежав місяць в лікарні.
Місяць побув на реабілітації.
Получив поранення.
І почав лікування.
Осколок в плечі так і залишився.
Хлопець у мене був.
2 кульових отримав
І кулі так і не дістали. Так з кулями і ходить.
***
Мені зараз вже все одно. Ти знаєш що таке 80 днів сидіти на нулі?
Там летить все. Попаде, так попаде.
Настільки все рівно вже стає.
***

Злість на командирів не зникає
Головне не потрапляти на них. Я оминаю.
Скільки хлопців полягло.
Вони всі кучкуються. Тут я їх не бачу.
Один парень. Мені сигарети дає. Пожований.
Каже, був в артилерії.
С300 прилетіло.
Чудом живий залишився.
Бомбить
З цим громом — давно не чув. На громкі звуки дуже погана реакція.
Футболки втомився міняти.
Потний просинаюсь кожний ранок.
Відлюдником був, відлюдником і остався. тільки став більш вспильчивий.
Якщо тема не підходе — то одразу вспихую.

**

Я на еваку працював. Я давно вигорів, як спеціаліст
Робота з 300 задовбала. Я вигорів.
Я втомився від чужого болю, крові і відповідальності за чуже життя.

Ми - евак. Ми завжди приїжджаємо завчасно.
Вже розгорнуті. Стоїмо і чекаємо.


***
Привозив хлопців на позиції.
По машині прилетіла фпв
В задню часть. На пробитих колесах я проїхав аж 4 км.
Загалом 4 фпв прилетіло.
З тих пір відчуття — страх, пригнічення, напруга.
Тепер страх коли в машину сідаю і їду туди — страх появляється. Знаю куди я їду. чого я їду.
Руки трусяться. І це постоянно таке.
От це і хочу пропрацювати.
Раніше спішив жить
А зараз куди спішить.
Можу не спішити. Можу на день роботу розтягнути.

***
З психологом мені треба було спілкцватись років 10 тому…

***
Що турбує зараз?
Колотить з нічого.
Починається колотнеча. Агресія береться
У нас завтра шикування. Я прочитав в чаті, хоча я тут. І вже спати не можу.
Приснився сон, що розбудив всіх в располаге.
Тут випиваю таблетку. І потім засинаю.
Серце тарабанить сильно.
Уникання від спілкування з усіма.
Навушники одягаю.
Люди чужі.
Всі, з ким був — вже нема їх.

***
Часто згадую хлопців. Сумую за ними.
Той самий С. Його вже немає, він пропав безвісти. Але він має прийти в АТБ. Він мені винен каву.
Моїх хлопців розпорошили.
Я вважаю, шо він мені винен каву. Ми так домовились. І я його чекаю.
Я ні з ким не спілкуюсь. Тільки з дружиною.

***
Був у своїх підопічних. Ходжу тут до мурах
Покормив мурах цукром.
Але вони не виявили цікавості.

У них своя екосистема.
Цікаво, як вони бігають.
Цікаво як працює групова робота.

Я і раніше любив природу.
Я по суті добра людина. Природа подобається.
Межу всього, на що спроможна людина — я побачив на війні.
І я розумію, шо нікого в світі немає жорстокішого за людину. Тому люблю природу.
Хочу ізолюватись. В ліс.
Не бачу нічого доброго в людях.

***

Жінка пішла від мене.
Не витримала каже. Я її не засуджую, розумію в чомусь. Але важко.

***
У мене багато злості
Боюсь, що моя злість в дії перейде.
Приїжджаю в місто. Стоїш на своєму корчі для зсу.
В потоці стоять нічого такі машинки.
Паралельна реальність. Різниця між бідним і багатим.
Але під час війни — це не ок.
Одні кров?ю зупиняють агресію. Другі продовжують собі наживатись на крові.

***

Думки б викинути.
Не можу
Хлопців згадую.
Цікаво коли люди роздупляться.
Суспільство різне.
Одні живуть і горя не знають.
Інші багато втратили.
Вже нічого не відчуваю.

***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
??Посилання
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ??
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy