Військовий говорить. На нулі все повільно. Думки про побратимів. Скупчення людей дратують.

Коли за тобою ганяються ці дрони. Ця смерть.
Будь проклят той хто їх придумав.

У мене були поранення. Серйозні. Я вижив.
І не вкладається це в голові, чому я вижив, а пацани ні.

На нулі время дуже повільно йде.
Дуже повільно.
Особенно клли адреналін повишений.
Ти хочеш жить.
Все рядом взривається.
І ти ще більше хочеш жить.
Це такі ощущенія, що ти міг там залишиться.
А коли там вже стріляють — ти на время не дивишся.
Для мене на нулі було дуже тяжко.
Вити хочеться.
Хочеться об’ясніть людям, якою ціною це все для них.
А люди не понімають.

***

Скупчення людей дратують.
Пішов на озеро.
Сидів десь 4 години.
Там тиша. Мені добре. Посидів, заспокоївся.
Як заспокоююсь?
Включаю якусь заспокійливу музику.
Більшість з природою пов?язане.
Під К були бойові дії.
Чудом що ми живі залишились.
Секунда діла. Реально. І мене б не було.
Чудом.
Пішов дощ. Дрони перестали літати.
Під цей лівень з позицій вийшли.
Зранку начався штурм.
Він був приблизно з обіда або після обіда.
Добре, що з нами стояли колумбійці. І вони помогли.
З ними був переводчик наш.
І вони прикрили нас. Вони вообще молодці.
Багато наших 300 вони помогали виносити.
**

В потолок дивлюсь і не хочу нічого. З рідними говорю.
Комунікабельним був раніше.
Був навіть веселий в якійсь мірі.
Служити пішов. Пішов в ЗСУ.
Хотів собі довести, що можу.
Пішов спочатку в ** бригаду, мотопіхотну.
Спочатку непоймі шо.
Потім знайшов свою стихію. Механік-водій.
Возив все на передок.
Повітряні сили.
Побув в ппо.
І звідти відправили на К. Спочатку ходили по позиціях.
Потім знов по своїй стихії. Обов?язки — возив все на передок.
Люди. Боєприпаси. Їжа. Солярка.
Не було різниці що возити.
Зараз бачу зміни. Я себе відчуваю наче років 50. Але ж мені 28.
Життя прожив і набридло.
На власному інтересі.
***
Жорстокість світу викликає огиду.
Люди втратили якусь людяність.
І через цю нелюдяність гинуть хороші люди. Які мали сім'ї, жінок, дітей.
Але через некомпетентність, задля медалей і похвал — творять погані речі.
Мені мила флора і фауна.
Мені здається ключовим — оця жорстокість світу. Що я пізнав цю жорстокість.
Підлі і непередбачувані.

***
Постійно думаєш про пацанів
Думаю про них
Мені кажеться, що командір нашої групи задню включив.
Але пацани погібли.
Це на моїх очах.
Мені здається, що треба сказати мамі правду.
Розказать обстановку. Як нас бомбили.
Руки ноги трусяться.
Постійно на таблетках, то трохи легше.
Як начав пить таблеткі — попускає.
Не понімаю.
Ніхто їх не забрав. Я не зміг забрать.
Дуже важко, що пацанів втратив.
Думаю про це. Про них.
Найбільше болить що втратив.
Злість, що пацанів нема.
Провина моя.
Все, що зміг — я зробив.
але пригніченість дуже сильна.

Постійно думаю про це.
Прокручую. То легше, то не легше.
Надо переключиться на шось. А я не можу.
Важко. Дуже важко.


***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.

Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
??Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP

Якщо це корисно — поставте ?? або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy