Ліс без захисту: що станеться, якщо його віддадуть аграрникам?

Уявіть на секунду: ліс, який росте десятиліттями, регулює клімат, тримає воду в ґрунті і є домом для тисяч видів тварин і рослин, починають розглядати так само, як поле пшениці. Посадив — виростив швидше — зібрав — продав. Саме це може статися, якщо Держлісагентствопередадуть під Міністерство аграрної політики

Про це прямо попереджає Всеукраїнська екологічна ліга. Їхня позиція однозначна: підпорядкування галузі МінАПК — категорично неприйнятне.
Річ у самій логіці управління. Аграрне міністерство за своєю природою орієнтоване на максимальний вихід продукції і швидкий прибуток — це нормально для зерна чи соняшника, але катастрофічно для лісу, який росте не сезонами, а десятиліттями. Це вже закладений конфлікт інтересів

А тепер подивіться, хто це просуває цю тему. Тут картина складається не менш тривожна, ніж сама ідея. За просуванням цієї реформи стоять троє людей: народний депутат Олександр Ковальчук, громадський активіст Юрій Дюг та міністр аграрної політики Тарас Висоцький. Усі троє — з Рівненщини. Кажуть, що вони так чи інакше пов'язані з деревообробними підприємствами

Тобто йдеться не про турботу про ліс і не про ефективність управління. Йдеться про інтереси конкретного бізнесу, який зацікавлений мати вплив на сировину. Додайте до цього кадрові перестановки, які відбулися в самій галузі. Відсторонення голови ДержлісагентстваВіктора Смаля, за якого в лісовій галузі якраз і запровадили низку антикорупційних і цифрових змін. Після його відходу частина цих напрацювань почала згортатися. Прихід на керівні посади в галузі людей, які не мають жодного стосунку до лісу. Це не про прозорість. Це більше схоже на послідовну підготовку до того, щоб галузь стала зручною і безконтрольною — спершу кадрово, потім структурно

Що реально під загрозою. Плани відмовитися від суцільних рубок у Карпатах з 2027 року — можуть просто не відбутися. Самосійні ліси — молоді ліси, які виросли самі, без насадження людиною — замість того, щоб їх зберігали і визнавали лісовим фондом, можуть розорати під сільгоспкультури. Сертифікація українського лісу в ЄС — під сумнівом. Євросоюз вимагає підтверджень, що деревина заготовлена без шкоди екосистемам. Якщо галуззю керуватиме структура, зацікавлена в нарощуванні заготівлі, довіра міжнародних партнерів впаде

Заповідники, нацпарки і Смарагдова мережа — значна їх частина розташована саме на землях Держлісагентства, і керувати цим має структура, відповідальна за екологічну політику, а не за аграрне виробництво. Усе це — на тлі того, що ліс і так у критичному стані. Через війну майже 30% лісів України вже постраждали, а майже 20% лісового фонду недоступні через замінування. Частину екосистем ми вже втратили назавжди. Не хочеться втратити те, що залишилось