Мати взяла мене з собою в Тюргау, вона збиралася відвідати друзів, що мешкають у замку на Боденському озері. Мене не могли відтягти від води. Хвилі, що залишалися пароплавом, виплескувалися на берег, сонце виблискувало на воді, і видно було ребристе піщане дно. Озеро здавалося величезним, і водна гладь доставляла мені невимовну насолоду. В ці хвилини я раптом чітко усвідомив, що маю жити біля якогось озера; без води, подумав я, взагалі жити неможливо.

Карл Юнг
«Спогади, сновидіння, роздуми»

(Підписуйтесь на канал відомого психолога і засновника юнгіанської психології Карла Юнга: @CarlJungWriting)