Фрейд і раніше натякав, що бачить у мені свого наступника. Мене це вкрай бентежило, я вже усвідомлював, що ніколи не зможу належним чином відстоювати його погляди, хоча на той час спростувати їх гідним чином я не міг. Моя повага до нього була занадто великою, щоб бажати остаточного розмежування наших позицій. Мене зовсім не приваблювала перспектива стати на чолі якоїсь партії, щоб очолити цілий напрям у психоаналізі. Моя душа чинила опір подібній діяльності: жертвувати своєю інтелектуальною незалежністю — це було не для мене. Крім того, всі ці «ігри» відволікали б мене від моїх справжніх цілей — я прагнув знайти істину, а не досягти особистого престижу.

Наша подорож до США зайняла кілька тижнів. Весь цей час ми були разом і переказували один одному свої сни. Декілька моїх снів я вважав важливими для себе, але Фрейд не зміг їх пояснити. Дорікнути йому за це я не смію — часом навіть найкращі аналітики не здатні вловити прихований зміст сну. Іноді це просто неможливо, але це не означає, що треба перестати цим займатися. Навпаки, бесіди з Фрейдом дали мені дуже багато, і я цінував наші стосунки. Я слухав Фрейда, як слухають людину старшу й досвідчену, я відчував до нього синівське почуття. Але сталося щось, що завдало нашій дружбі важкого удару.

Карл Юнг
Джерело: C. G. Jung, Memories, Dreams, Reflections (1961), Chapter VI.

(Підписуйтесь на канал відомого психолога і засновника юнгіанської психології Карла Юнга: @CarlJungWriting)