В ніч з 20 на 21 березня 2022 року відбулася одна з найдивовижніших і героїчних військових спецоперацій.
Ця спецоперація має тепер історичне значення не тільки в Україні, а й приклад для усього світового військового ком'юніті.

Гелікоптери Мі-8, які пролітаючи над 180-ти кілометровою зоною противника у зоні бойових дій, несли в повністю оточений Маріуполь не тільки боєприпаси і провізію, а й найгероїчніший особовий склад у допомогу Маріупольському гарнізону.

Ви тільки вдумайтеся в ці цифри: 180-200 км оточені ворогом, проліт над бойовими порядками ворога та в зоні дії ворожого ППО.
На той час усі казали що це - "Місія нездійсненна".
Але вони зробили це.

Кожен пілот який здійснив таку спецоперацію - на вагу золота. Це були першопроходці.
Це топові люди нашої Армійської авіації.
Про ці події і не тільки доволі детально описується в українському документальному фільмі "Підйомна сила" - про виконання бойових задач пілотами Армійської авіації, в тому числі і в повністю оточений Маріуполь.

На борту ці гелікоптери несли не тільки боєприпаси, радіозв'язок та провізію а й найголовніше і найцінніше на той час..бойовий дух для усього особового складу Маріупольського гарнізону..і цей бойовий дух був у вигляді 72 воїнів, які прорвалися в оточене місто.
72 самураї.

Я пам'ятаю кожен прильот наших вертушок. Кожен десант - це була крапля повітря і надії.

Спочатку вони сідали на територію заводу "Азовсталь".
І ми чули лише відлуння по морю від проходящих вертушок. А в націю ми, 2й Батальйон полку "Азов", отримували Наказ - "Не збивати! Свої!".

В мене кожен раз колотало серце коли я чув "прилетіли свої".
Вони летіли буквально 5-7 метрів над землею та водою, що вважається критично небезпечною висотою. Але вони це робили..заради нас.

Я пам'ятаю як я зустрів перший раз частину з десанту, який прилетів на "Азовсталь", а потім їх розподілили по позиціях і частину направили до нас на правий берег. Це було десь воїнів 10-12 як зараз пам'ятаю, але мені здавалося що це цілий батальйон. Тоді для нас закрити на кожну позицію додатково по 2-3 людини це було щось неймовірне і здавалося тоді так забагато на фоні виснаженого особового складу.
Я пам'ятаю як дивився на тих хлопців і не міг повірити що вони отак прилетіли. Для мене вони вже тоді були Героями і тиграми які навіки залишили свої імена в історії України. Якщо чесно, я навіть казав деяким що вони ідіоти що прилетіли в це пекло, але обіймав і дякував за це. Це було неймовірне підняття духу.

Потім через деякий час мені друг "Хорус" сказав "Вєртушкі вже не можуть сідати на "Азовсталі", їх криють, шукай у нас нове місце для посадки".
І ще декілька гелікоптерів ми посадили у нас на правому березі в Маріупольському порту. Потім я ще вишукав поляну в Приморському парку, але вже більше вєртушок не було...Кільце оточення занадто звузилося і ми не могли більше забезпечити більш менш безпечне приземлення бортів.

Декілька вєртушок, на жаль, під час виконання тієї зухвалої і героїчної спецоперації були збиті...

Всі ті пілоти та їхні екіпажі які тоді керували бортами і летіли в оточене місто - назавжди Герої і еліта Армійської авіації не тільки України, а і усього світу.

І ті 72 воїни які прилетіли...Ці самураї, ці козаки, ці ніндзя і ці тигри...Це Герої України з великої літери! Справжні Герої!

Дуже хотілося б щоб Держава і підрозділи згадали про усіх них.
Я знаю що до сих пір більшість з цих воїнів так і не отримали своїх нагород, ні ті хто ще живі, ні ті хто загинув...Так не може бути.

Це один з найгероїчніших вчинків воїнів у сучасній історії України!
Це люди у яких мають бути нагороди, квартири, машини і у сімей загиблих воїнів так само, їхні діти мають бути забезпечені Державою назавжди.

Оборона і оборонці Маріуполя - це те що у 2022 року надихало багатьох на різних напрямках і ділянках фронту.
Ті хто прилетіли в оточений Маріуполь - це ті хто надихали оборонців Маріуполя.

Воїни, дякую кожному за ваш ризик, вклад та вчинок 🤝🫡

Вічна пам'ять тим хто загинув у бою 🫡⚔🛡