Він поруч став, коли вона зламалась,
Згасали барви у її житті,
Душа у холоді сховалась,
І віра танула у самоті.

Вона ж для нього стала порятунком
Від тяжких дум і болісних подій,
І несподіваним, і світлим подарунком,
Що світ зробив яснішим і легким.

Любов прийшла тихенько, ненароком,
Змінила все в буремному житті,
І навіть біль, що йшов за ними кроком,
Розтанув десь у щирій теплоті.

Вони знайшли одне в одному спокій, Немов два тихі береги ріки,
І серед всіх тривог і днів жорстоких Тримаються за руки крізь роки.