29 березня 2022 року стало днем «великого зламу» на дипломатичному та військовому рівнях.
Російська делегація офіційно заявила про намір «кардинально, у рази скоротити військову активність на Київському та Чернігівському напрямках». Це була спроба видати свою військову поразку за добровільний дипломатичний крок. Поки в Стамбулі тривали переговори, на полях Київщини ворог почав масштабне перегрупування, яке фактично було початком панічної втечі.
За словами генерала Олександра Сирського, який тоді командував обороною Києва:
«Це не був "жест доброї волі", як вони казали. Ми створили для них такі умови, що залишатися під Києвом означало для них повне знищення. Ми методично вибивали їхню логістику та артилерію».
Українська розвідка та Генштаб зафіксували реальний відхід окремих підрозділів окупантів від Києва в бік білоруського кордону. Проте відступ супроводжувався підступними обстрілами, щоб прикрити свої колони.
Ірпінь уже був вільним, окупанти все ще люто трималися за Бучу та Гостомель, намагаючись не допустити повного оточення.
Зі спогадів бійця 72-ї ОМБр, позивний «Шахматист»:
«29 березня ми почули новини зі Стамбула про "скорочення активності". Ми посміялися, бо в цей момент по наших позиціях під Бучею прилітало все, що тільки могло. Але була одна деталь: ми бачили в тепловізори, що техніка почала рухатися не до нас, а від нас.
Вони мінували все, що залишали: двері в під'їздах, пральні машини, навіть дитячі іграшки. Це не було "скорочення активності", це було масове мінування нашої землі перед втечею. Ми зрозуміли: вони йдуть, але хочуть залишити по собі якомога більше смерті. Ми почали тиснути на їхні ар'єргарди, щоб вони не встигали забирати награбоване».
Бої в районі Буча — Ворзель 29 березня 2022 року мали специфічний характер: це вже не був наступ росіян, а жорстокі ар'єргардні бої. Окупанти намагалися втримати цей вузол, щоб дати змогу своїм основним колонам вийти з-під Гостомеля в бік кордону.
У самій Бучі та на підступах до Ворзеля 29 березня працювали українські спецпризначенці та групи ССО. Це була війна снайперів. Ворог замінував підходи до своїх спостережних пунктів у житлових будинках і намагався стримати просування ЗСУ точковим вогнем, поки основні сили вантажили «трофеї» (награбоване майно) у вантажівки.
Десантники 80-ї бригади та піхота 72-ї 29 березня почали стискати «лещата» з боку звільненого Ірпеня. Вони зайняли панівні висоти, що дозволило прямою наводкою розстрілювати техніку ворога, яка намагалася маневрувати між Бучею та Ворзелем.
Якби ЗСУ не тиснули на Бучу та Ворзель 29 березня, окупанти могли б організовано відійти. Але постійні атаки змусили їх кидати справну техніку, боєприпаси та навіть своїх поранених, перетворюючи «відхід» на панічну втечу.
29 березня стало днем офіційного визнання Кремлем неможливості захопити Київ. Світ зрозумів, що план «бліцкригу» остаточно поховано в ірпінських лісах та на мощунських болотах.
#оборонаКиєва
Фото ілюстративне.
Автор фото: Kostyantyn Chernichkin