26 березня 2022 року стало днем, коли російський наступ на Київщину остаточно перетворився на хаотичну оборону та спроби терору цивільних у тих місцях, де ворог ще міг просуватися. 

Після тривалої облоги російські війська вторглися до Славутича — міста енергетиків ЧАЕС. Мешканці вийшли на масовий мирний протест із українськими прапорами, попри те, що окупанти відкривали вогонь у повітря та використовували світлошумові гранати.
У Ірпіні тривали найзапекліші вуличні бої. Українські сили методично витісняли ворога до північних околиць, готуючи плацдарм для остаточного звільнення міста.
Зі слів бійця 72-ї ОМБр, позивний «Святий»:
«26 березня ми перехопили їхній радіозв’язок. Вони панікували, бо не розуміли, звідки по них прилітає. Ми працювали малими групами, буквально перестрибуючи з одного паркану на інший. Пам’ятаю, як ми затиснули їхню БМП у вузькому провулку — вони просто кинули машину з працюючим двигуном і втекли через городи. Нам стало зрозуміло: вони вже не господарі в цих дворах. Вони просто чекали ночі, щоб відійти».
Після успіху в Лук’янівці 72-га ОМБр та підрозділи ТрО продовжували «зачищати» прилеглі села, відкидаючи ворога від східних воріт столиці.
Через активізацію ДРГ та підготовку до контрнаступальних дій саме 26 березня у Києві та області оголосили посилену комендантську годину — з вечора суботи до ранку понеділка. 
Події 26 березня підтвердили, що окупанти не здатні утримувати великі міста під Києвом під вогневим тиском ЗСУ. Героїчний опір Славутича став моральним ударом для ворога, продемонструвавши, що навіть за відсутності регулярних військ у місті, населення їх не приймає.

#оборонаКиєва

Фото ілюстративне.
Автор: Rodrigo Abd