У війні немає легких рішень. Але є речі, які надають сил рухатися далі. Одна з них — довіра бойових побратимів, які знають справжню ціну кожного рішення, кожного дня оборони і кожної здобутої перемоги.

Для мене велика честь отримати слова підтримки від Голови Військового комітету НАТО адмірала Джузеппе Каво Драгоне, Голови Військового комітету Європейського Союзу генерала Шона Кленсі та екс начальника Штабу оборони Великої Британії адмірала сера Ентоні Радакіна.

Особливо зворушили слова Адмірала Джузеппе Каво Драгоне про те, що українська армія своєю стійкістю, адаптивністю та впровадженням новітніх технологій вже змінює уявлення НАТО про сучасну війну, а досвід наших військових стане частиною майбутньої військової науки. Це найвища оцінка для всіх українських захисників.

Адмірал Тоні Радакіна написав, що Україна має розповісти світові свою історію — історію того, як нам вдалося зберегти державу, відкинути російську армію та вистояти у війні проти значно сильнішого противника.

Генерал Шон Кленсі підкреслив, що боротьба України — це не лише захист власної території, а й захист принципів, на яких будується безпека всієї Європи, а досвід наших воїнів допомагає змінювати підходи до колективної оборони.

Усі ці слова — не про мене особисто. Вони про українських воїнів. Про командирів, сержантів і солдатів. Про тих, хто тримає фронт, впроваджує нові рішення, навчається, бореться і, на жаль, нерідко віддає за Україну найдорожче.

Я щиро вдячний нашим міжнародним партнерам, військовим керівникам держав-союзників та НАТО, з якими мав честь працювати протягом цих непростих років.

Саме завдяки цій підтримці Україна не лише вистояла, а й стала державою, досвід якої сьогодні вивчають в усьому світі.

Відбулася церемонія передачі повноважень.

Виконувач обов’язків Міністра оборони України Євгеній Хмара представив керівному складу Генерального штабу Збройних Сил України нового Головнокомандувача ЗСУ генерал-майора Михайла Драпатого та нового начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-майора Ігоря Скибюка.

Під час церемонії офіційно передав повноваження Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-майору Михайлу Драпатому.

Попереду — новий етап. Бажаю новому військовому керівництву сил, витримки, мудрих рішень, єдності з військом та перемог.
Нехай кожне рішення наближає Україну до миру, а кожен наказ береже життя наших воїнів і завдає нищівних втрат ворогу.

Вже можна …

The New York Times опублікувала великий матеріал про Олександра Сирського.

Олександр Сирський залишив посаду Головнокомандувача. І зараз, коли емоції останніх днів трохи вщухли, варто сказати очевидне.

Оборона Києва у лютому 2022 року, коли в успіх майже ніхто не вірив. Харківська наступальна операція восени того ж року — одна з найшвидших і найрезультативніших операцій цієї війни. Курська операція. Сили безпілотних систем — перший у світі окремий рід сил такого типу. Армія, яка два роки тримала важку оборону, під його командуванням знову перейшла в наступ.

Були й важкі рішення, і важкі сторінки. Їх аналізуватимуть ще десятиліттями — так буває з кожним полководцем, який справді воює, а не малює стрілки на картах.

Але підсумок простий. Олександр Сирський — один із найвидатніших українських генералів в історії. Не певного періоду, не окремої операції — в історії.

https://www.nytimes.com/2026/07/22/world/europe/ukraine-syrskyi-general-russia-war.html?unlocked_article_code=1.zlA.nN4S.-gWj3jriomg3&smid=url-share

Воїни. Українці.

Сьогодні я залишаю пост Головнокомандувача Збройних Сил України. Перед тим, як передати командування, скажу кілька слів.

Для кожного офіцера це найбільша відповідальність ― очолити військо під час великої війни. Я бачив цю війну з її першого дня 2014 року, жив фронтом і знаю ціну кожного звільненого кілометра української землі.

У лютому-березні 2022 року мені випала честь командувати обороною Києва, і нашими спільними зусиллями столиця вистояла. Тієї ж весни було знято загрозу повної облоги Харкова.

Потім був наступ на Харківщині, коли за лічені тижні ми звільнили Балаклію, Ізюм і Куп’янськ. Згодом на Донеччині ми знищили найбоєздатнішу частину російської армії ― ПВК “Вагнер”.

Я прийняв командування армією в лютому 2024 року, у дуже складний час. Тривала оборона Авдіївки. Наші підрозділи стояли у напівоточенні. Одним із перших моїх наказів на посаді був наказ організовано вийти з міста. Це було важке рішення. Але я ухвалив його, бо для мене діяв один головний пріоритет: збереження життя людей.

А далі був рік, який змінив хід цієї війни. Разом ми зупинили наступ ворога на Харківщині. Упередили його наступ на Сумщині. І провели Курську операцію — вперше в цій війні перенесли бойові дії на територію противника.

Хочу, щоб це було зафіксовано чітко: нашою метою ніколи не була окупація чужої землі. Нашою метою було зірвати підготовлений ворогом наступ на Суми і Харків, відтягнути його найбоєздатніші війська і поповнити обмінний фонд, щоб повернути наших людей з полону. Усе це було виконано.

Ми змінювали армію не лише на полі бою, а й у її основі. Ми першими у світі створили окремий рід військ — Сили безпілотних систем. Виростили їх від окремих підрозділів до системи, яка сьогодні дає ворогу відчути, що безпечних тилів у нього немає. Ми збудували нову протиповітряну оборону: створили окреме командування безпілотних систем ППО, сформували штатні підрозділи екіпажів дронів-перехоплювачів, вибудували ешелоновану систему прикриття неба над тилом. Те, що ще недавно було експериментом ентузіастів, сьогодні щоночі збиває те, що вважалося незбивним.

Ми закрили Чорноморський порт в Новоросійську, системно знищуємо “тіньовий флот” ворога.

Ми перевели армію на корпусну структуру, привели в штаби бойових офіцерів і зробили правилом: шлях до керівних посад лежить через фронт.

Звільняючи українські території, ми провели успішну Добропільську операцію та наступальну операцію на Олександрівському напрямку. Продовжуємо стримувати наступ противника на головних напрямках та проводити наступальні операції на окремих ділянках фронту.

Про частину операцій, які ми втілили в життя за ці роки, я не маю права говорити й сьогодні. Про них розкаже історія. Скажу лише: ворог їх запам’ятав.

І про головне — у якому стані я передаю поле бою.

Цього року під моїм командуванням звільнено 743 квадратних кілометри нашої землі. Армія, яка два роки тому вела важку оборону, сьогодні наступає.

Я передаю своєму наступнику армію, яка не лише тримає оборону, а й перебуває в стані наступу — з ініціативою, зі структурою, з людьми, які знають, як бити ворога. І я щиро сподіваюся, що цей наступ буде продовжено. Все для цього є.

Дякую кожному солдату, сержанту і офіцеру, з якими я пройшов ці роки. Вклоняюся родинам наших полеглих.

Я казав це раніше і повторю сьогодні: моя робота — війна. Посади змінюються, а цей принцип — ні. У якому б статусі я не був, я служитиму Україні до Перемоги.

Тривалий час нам намагалися нав’язати, що українці не здатні воювати. Ми довели, що це не так. Україну захищає героїчний народ.

Наша країна вистоїть, якщо кожен робитиме свою справу так само завзято, як це робить українське військо.

Слава Україні!

Чергова робоча поїздка – в район ведення бойових дій на Костянтинівському напрямку.

Заслухав доповіді керівного складу 19-го армійського корпусу, командирів бойових бригад та підрозділів щодо оперативної обстановки і стану справ за всіма видами забезпечення.

Головний акцент – на нарощенні застосування безпілотних систем усіх типів, щоб посилити вогневий вплив на противника та зменшити ризики для життя особового складу.

Наша оборона залишається активною. Дрони обов'язкового йдуть першими - і для виявлення противника, і для його ураження.

Ознайомився з деталями поточної ситуації в Костянтинівці. Обговорили з командирами потенційні нові виклики та можливі варіанти протидії їм.

Костянтинівський напрямок залишається одним із найгарячіших по всій протяжності лінії фронту. У середньому щодоби противник вчиняє тут до 20 атак, не припиняє спроб інфільтруватись углиб міста.

За даними розвідки, в Костянтинівці російські окупанти накопичили до 145 осіб. Підрозділи Сил оборони продовжують у місті контрдиверсійні заходи. Для виявлення і знищення ворожої піхоти та вогневих позицій наші воїни проводять пошуково-ударні дії, масовано застосовують FPV-дрони, скиди з БпЛА. Загарбники зазнають значних втрат. Так, лише за добу 18 липня втрати ворога в місті становили 21 особу вбитими, 6 – пораненими. Було уражено 6 укриттів.

Перед українськими захисниками стоїть завдання захисту Костянтинівки і максимального ураження окупантів, і ми його виконуємо.

Хочу відзначити високий рівень професіоналізму командирів, мужність та стійкість оборонців українського міста. Дякую за бойову роботу!

Боротьба триває. Слава Україні!

Сили оборони України продовжують системно нищити інфраструктуру та логістику ворожої армії.

Сьогодні під ударом Московщина і Тамбовщина.

Слава Україні! 🇺🇦

Далі буде...

Працював на Харківщині з угрупованнями військ і військовими частинами, які виконують бойові завдання на Куп’янському напрямку.

Разом із командуванням 10-го армійського корпусу, командирами частин і підрозділів детально розібрали оперативну обстановку та визначили подальші кроки для покращення ситуації в Куп’янську й навколо міста.

Противник продовжує атакувати малими піхотними групами та намагається проникати в міську забудову. Сили оборони проводять контрдиверсійні заходи, знищують ворожі групи та поступово витісняють окупантів із районів, де вони ще зберігають присутність.

Окремо відзначаю злагоджену взаємодію всіх складових Сил оборони, залучених до виконання завдань на цьому напрямку. Саме узгоджені дії підрозділів дають змогу своєчасно виявляти противника та завдавати йому втрат.

Заслухав запити командирів і ухвалив необхідні рішення щодо посилення наших військ. Пріоритет — додаткові засоби вогневого ураження, зокрема ударні безпілотні комплекси. Визначено відповідальних і подальший порядок забезпечення підрозділів відповідно до їхніх нагальних потреб.

Поспілкувався з воїнами. Ситуація залишається складною, але наші захисники тримають стрій, зберігають бойовий дух і щодня результативно знищують ворога.

Дякую кожному й кожній за стійкість, професіоналізм і службу Україні. Велика шана нашим воїнам!

Боротьба триває. Слава Україні!

Я горджуся тим, що завдяки Київській оборонній операції в 2022 році нам вдалося відстояти нашу столицю. І тепер в цьому місті можуть проходити брифінги, формуватися візії, прийматися рішення.

Докладу усіх зусиль, щоб такі ж заходи могли відбуватися у вільній і незалежній Україні. Для цього нам потрібно зосередитися на війні і на ефективній стратегії, яка зараз демонструє конкретні результати.

Дякую Михайлу Федорову за роботу на посаді Міністра оборони України. Бажаю йому і надалі залишатися в команді України.

Разом до Перемоги!

Шановні побратими і посестри по зброї!

Щиро вітаю вас із Днем Української Державності та Днем хрещення Київської Русі-України!

Сьогоднішні два свята нерозривно пов’язані між собою. Вони нагадують нам про тисячолітню історію українського державотворення, духовні витоки нашого народу та зв’язок поколінь, які здобули право жити вільними на своїй землі.

З часів Володимира Великого ми хрещені водою Дніпра, та сьогодні проходимо хрещення вогнем, що не спалює нас, а гартує наше залізо і нищить ворога. Адже державність не дарується – вона виборюється в горнилі бою.

Сьогодні ми захищаємо не просто території. Ми захищаємо право нашого народу бути собою. Захищаємо тисячолітній спадок, який зобов'язані передати своїм дітям.

У цей день я звертаюся до кожного українського воїна зі словами глибокої шани й подяки. Завдяки вам Українська держава є і буде. Нехай святий рівноапостольний князь Володимир оберігає вас на полі бою, а непохитна віра в Україну додає сили вашим рукам та вашому духу.

Вічна памʼять і слава всім борцям за волю України.

Дорогі воїни! Всі молитви і надії кожного українця звернені до вас. Ми не обирали цю війну, але ми прийняли бій і доведемо його до переможного завершення – до справедливого миру на нашій землі.

Слава Україні! Героям слава!

Тримаю на контролі питання ротацій наших військовослужбовців на передньому краї. Так, за результатами роботи груп контролю наразі маємо інформацію про 72% ротацій, які проведені відповідно до наказу про забезпечення перебування військовослужбовців на позиціях терміном не більш як два місяці.

Водночас є бригади, які не спромоглися здійснити такі зміни. І є по Збройних Силах загалом близько двох десятків воїнів, котрі залишаються на передовій без ротації 200 діб і довше. Нами вивчається кожен такий випадок, аналізується ситуація, шукаються рішення.

Наші воїни заслуговують на гідне ставлення. Командири зобов’язані докладати для їх вчасної ротації максимальних зусиль – насправді, а не на папері.

Так, подекуди для заміни військовослужбовців на позиціях у “кілл-зоні” потрібна справжня комплексна спецоперація, із залученням кількох груп операторів БпЛА, НРК, розвідки тощо, під прикриттям негоди і темного часу доби.

Проте головний компонент цих операцій – небайдужість командира. Адже навченого особового складу для таких ротацій достатньо. А коли йдеться про життя і здоров’я українських воїнів та справедливе ставлення до людей – необхідно вживати всіх можливих заходів.

Наголошую ще раз для командирів усіх рівнів: доцільність утримання позицій визначається лише з точки зору ефективності їх застосування, а не заради ілюзорної лінії на карті. Працюємо на конкретний спільний результат. Тому мають бути лише чесні доповіді, відповідальні рішення, своєчасні та рішучі дії.

Слава Україні!