Цивільні не цінують, що сходить сонце. Було дуже важко, але я придумав мантру собі. Взагалі жодній живій істоті не можу причинити біль після війни.
**
Не можу отримати задоволення ні від чого.
Після війни воно мені вже взагалі не цікаве.
Найбільше турбує - війна в голові. Постійно крутиться. І закінчиться не може.
**
Побратим мав стати кумом мені.
Він мене витягнув.
Я його підколював в той момент.
Долю секунди і все сталось на моїх очах.
Його розрубало пополам осколком.
Снаряд ліг ближче до мене
А осколки більш в його сторону.
Як косою розрубало.
Цей момент мені часто сниться.
**
Дівчина з’явилась. Маленький лучик щастя.
7 місяців разом.
**
Ох ці психологи. Я не люблю нерви трепать їм.
Зараз стараюсь не общаться, але з вами поговорю, добре, бо бачу ви чуєте мене, а не свої тести тільки.
**
Деякі військові кажуть цивільним
А чо ти там не був.
Але я так не думаю, не хочу, щоб ви там були. Я не хочу принижувати тих, хто там не був.
Я пішов туди добровольцем. Я воюю, щоб тут було цивільне життя
***
Спалахи світла не люблю.
І звуки. І агресію.
Якщо хтось кричить гучно - це глина.
**
Курей рубать не можу. Взагалі жодній живій істоті не можу причинити біль після перебування там.
Русню - легко.
**
Зараз нічого нецікаво.
Раніше бігав, спортом займався. Зараз не можу себе заставити.
Я багато забуваю.
Дружина поруч. Юристи, лікарі розказують щось. І вона запам’ятовує.
Як тільки теряю місцевість. З’являється інший настрій, що я не тут вже.
Заземлення.
Я одразу зупиняюсь. Прив’язуюсь одразу - де я, хто я.
**
Якщо ніде не гулять - то взагалі класно.
А на вулиці починається сафарі.
Коли виїжджаєш в магазин.
Не можеш контролювати ситуацію.
на вулиці я починаю дивитись периметр, де ти можеш заховаться.
І шляхи відходу. І не один, а 2. А краще 3.
На позицію ідеш - кущі або яма, де можна заховатись, щоб осколками не посікло.
І дорогу постійно запамятовуєш.
І тепер так само і в житті.
Дивишся. Зважаєш.
**
Цивільні не цінують, що сходить сонце. Ну є сонце і шо. І завтра буде.
На позиціях ти цінуєш цей час, що прокинувся живий.
Ранковий схід сонця - значить, я живий. І мені подаровано ще один день.
*
Я ветеран. Завжди роблю паузи - це допомагає справлятись з гнівом.
Стараюсь не агресувати.
Іноді хочеться встати і лупанути головою об стіл після того, шо ця людина ляпне.
*
Було дуже важко, але я придумав мантру собі.
Я сам собі так вирішив. “Хрен ви мене вб’єте.
Я ще погуляю у дітей на весіллі.”
І от, я досі живий, вже 4 роки.
**
Бути на війні - це робота.
Це робота - її треба дуже добре зробити, тільки в такому випадку ти живий.
**
Дружина майже кожен день засуджує і зневажає.
Вважає мене невдахою.
Говоримо кожен день.
Засуджує раз на 2 дні.
Почуття тривоги зникло, коли їхали на Донбас і я прийняв, що я звідти не повернусь живим
**
2 роки те підземне життя.
Ні ротацій. Ні змін.
За 2 роки виїжджав на село - на 6 днів.
А то всьо окопи, окопи.
Дежурства. Наблюденія.
*
Мені 32 роки. Я інвалід 3 групи. Я майже нічого не бачу навіть в окулярах.
Психіка порушена. Я не можу спілкуватись з людьми, різкі звуки не переварюю на дух.
В перший рік дуже лякався, різко смикався.
Зараз набагато легше переживаю все.
Дякую за цю розмову.
Ви первий психолог, який хоче мене зрозуміти.
*
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
*
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:
��Посилання
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
*
А якщо хочете вчитись як взаємодіяти військовим і цивільним - запрошую на серію майстер-класів.
Запис буде. Реєстрація: https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Якщо це корисно — поставте ��

І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy