Про біль і сенс

У цього хлопця суіцидальні думки в армії були. А потім і наміри. Він різав собі руки, але тримає тільки думка про маму, скільки болю це завдасть їй.
У цього тривога за онуків, які втратили батька. І він хоче перевестись поближче до них.
Цей втратив зятя на війні.
А цей пройшов 3 роки полону і не може спокійно засинати досі, бо образи тортур і криків досі з ним.
Цей втратив всіх побратимів на війні і більше не хоче ні до кого прив’язуватись. Та і не може.
У цього дружина розлучилась, бо він слабак, що вирішив служити в армії замість того, щоб звалити закордон.
А у цього дружина не розлучилась, але щодня сварки і непорозуміння. Причина та сама.

А цей плаче від безсилля і відчаю прямо на першій зустірчі.

Всі співпадіння випадкові. Всі ці історії перемішані.

Іноді я дозволяю собі зануритись в це і думати, як багато болю переживає кожна окрема людина.
І все це - наш колективний біль.

А іноді мені страшно, що я став нечутливим до болю. А потім бачу, як якась невелика історія чіпляє так, що я їду додому, вдивляюсь в дорогу, яка стелиться в темряві попереду, а перед очима все ще ця історія.
У мене є супервізія, все це я проговорюю там і загалом я в ресурсі. Це більше рефлексії.

Наша країна наче заглибилась в глибинний колективний біль. Чим більше я думаю про це, тим більше усвідомлюю, що все більше посилюється і поглиблюється з кожним роком цієї довгої виснажливої війни.
Це як океан, який поповнюється з кожним днем.

Чесно, іноді приходить велика втома від болю, який я бачу. Але не відчай.
Бо відчай - це відсутність сенсу.

А я знаю, що все це не дарма.

Головне - зберегти те, заради чого це все.
Мати свій сенс.Кожному мати свій сенс і триматись.
Мати те, заради чого ви тримаєтесь і дієте.
Коли ти знаєш своє «Навіщо», ти витримаєш будь-яке «як».

Найстрашніше - це зануритись в кризу і не шукати сенс.

Кризи змушують переглядати орієнтири. Сенс часто виникає тоді, коли людина відмовляється від другорядного і повертається до головного: цінності життя, гідності, любові, взаємності, служіння, віри. Це відновлює цілісність і допомагає витримувати невизначеність.
Кожна криза - це кроку в сторону щоб віднайти сенс.

Це не останній допис про сенс.

Бо я хочу поділитись досвідом, як саме ми шукаємо сенс разом з моїми клієнтами, якщо дозволяє час (чого часто не вистачає в шпиталі, бо хлопці тут всього 2-3 тижні)

Якщо вам це потрібно - напишіть + в коментарях чи поставте вогник.

А якщо хочете допомогти в моїй роботі дисертаційній, тоді інформація для вас.
Також, я пишу зараз дисертаційну роботу про те, що допомагає родичам військовослужбовців.
Для того, щоб якісніше допомогти - мені потрібні історії життя. Все це конфіденційно.

Прошу вас заповнити форму: опишіть вашу історію.
Це допоможе мені в роботі і в тому, щоб допомагати більшій кількості людей.
З деякими людьми я зможу провести 1 безкоштовну консультацію і запросити на тренінг безкоштовний.

Тут ви можете залишити вашу історію����
https://forms.gle/6rBctpAMYAq7hxGeA

І ще планую провести серію майстер-класів
1. Як підтримати родичів військовослужбовця, і підтримати родичів, у яких близьких пропав безвісти або в полоні. - 15.12
2. Як підтримувати і розуміти військового -22.12

Реєстрація на майстер-класи тут:
https://forms.gle/eE6aXViB3Ls5W1ZQ8

Ну і повторюсь - якщо вам цікаво, як ми працюємо з пошуком сенсу - поставте + в коментарях або вогник.
І якщо буде хоча б 10 + і вогників - то напишу як працювати над тим, щоб віднайти сенс.

Бо сенс зараз - це як повітря в темному підвалі. Коли він є, ти витримаєш.

@bagnenkoPsy