«Весь світ - лайно» і «Я не можу довіряти нікому». Негативні зміни у мисленні та емоціях при ПТСР. Серія про симптоми ПТСР

Продовжую писати про симптоми ПТСР.
Сьогодні розкажу про третій (за DSM-5) і важливий - негативні переконання і зміни в мисленні. З ним я часто стикаюсь.

Я дійсно хочу, щоб кожен з нас розумів краще стан, в якому знаходяться деякі військові. І міг щиро допомагати і підтримувати. Якщо це буде корисно - не забудьте поставити вогник або + в кінці і поділитись з іншими, бо кожен текст забирає багато енергії і ваш відгук цінний.

�� Що це таке - негативні зміни у мисленні?

Після травматичної події у людини часто змінюється спосіб мислення, емоційне сприйняття себе та світу.
Психіка намагається захистити себе, але водночас “застрягає” у стані тривоги, провини чи безнадії.

Відповідно до Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів (DSM-5), цей симптом включає:

- постійні негативні переконання про себе (“Я зіпсований”, “Я не гідний довіри”), про інших (“Ніхто не допоможе”), або про світ (“Світ небезпечний”);
- спотворене відчуття провини чи сорому (“Я мав загинути замість них”, “Це моя вина”);
- зниження інтересу до діяльності, яка раніше приносила задоволення;
- емоційне оціпеніння, відчуженість від людей;
- нездатність відчувати позитивні емоції — радість, любов, довіру.

Це не просто пригнічений настрій — це глибока зміна мислення та емоційного сприйняття, коли травма руйнує колишнє уявлення про безпеку і стабільність.

�� Як це виникає
Після травми мозок, особливо лімбічна система (мигдалеподібне тіло, гіпокамп), переходить у режим постійної тривожної готовності.
Це біологічна реакція на небезпеку — але коли вона триває довго, вона спотворює сприйняття реальності.
Мозок “вчиться” бачити загрозу навіть там, де її немає, і будь-який спогад про травму активує ті самі реакції, що й тоді.

Типові когнітивні спотворення:
- “Я міг цьому запобігти.”
- “Світ тепер ніколи не буде безпечним.”
- “Мені не можна довіряти людям.”
- “Я не маю права на щастя.”

Це спроба психіки знайти сенс у тому, що сталося, але часто — за рахунок самозвинувачення чи недовіри до світу.

�� Як це проявляється
- Людина уникає спілкування, віддаляється навіть від близьких.
- Втрачає здатність довіряти, планувати, уявляти майбутнє.
- Емоційна сфера “замикається” — з’являється байдужість, ніби все відбувається з кимось іншим.
- Часто можна почути фрази: “Я більше не відчуваю нічого”, “Я став іншим”, “Я не можу радіти”.

Я часто чую від хлопців, що світ несправедливий, все погано.
І це не діагноз світу, а знак, що з цим переконанням можна працювати.

З цим добре працює EMDR-терапія, Когнітивно-процесуальна терапія, наративна терапія і логотерапія. Про це коротко поговоримо на навчанні.

�� Важливо зрозуміти
Негативні зміни у мисленні та емоціях при ПТСР — це наслідок порушення базових переконань про безпеку, довіру, справедливість і контроль над життям.
Мозок після травми прагне захиститися, але іноді робить це ціною відчуження, ізоляції й втрати сенсу.

Психотерапевтична робота допомагає:
✅ повернути почуття контролю,
✅ переосмислити травму як частину досвіду, а не як визначення особистості,
✅ відновити контакт із власними почуттями, людьми і життям.

Як каже Бессел ван дер Колк:
“Одужання від травми — це не забуття болю, а вміння жити змістовно попри нього.”
(Джерело: “Тіло веде лік”, 2014)

*
Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є деякий досвід.
20 жовтня старт.

Реєстрація і деталі тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.
Також буде присутній діючий військовослужбовець, який поділиться особистим досвідом.

Це серія постів про ПТСР і комунікацію
Пост про комунікацію тут:
Пост про історію ПТСР тут;
Пост про помилки в комунікації, частина 1. Тут
Пост про інтрузії, як симптом ПТСР — тут
Пост про уникання, як симптом ПТСР - тут.

На фото військовий, з яким дуже плідно працювали. Він дозволив викласти це фото. І взагалі коли людина готова працювати — це дає результат.

А якщо це корисно — поставте �� або + в коментарях.
@bagnenkoPsy