Горювання — як марафонський біг.

Сьогодні була сесія з клієнткою і ми говорили про це. Вона дозволила написати про саму ідею, яка народилась в процесі нашої сесії.

Я порівняв процес горювання з марафонською дистанцією.


Горювання - це марафонська дистанція. Це дуже довга дистанція. Кожному марафонцю дають стартовий номер, я отримав свій, мій був 479 і з ним я біг всю свою дистанцію. Близько 4 годин.
Пробігти його можеш тільки ти.
Не можна передати нікому свій стартовий номер. Не можна.
Ти не можеш її оминути, якщо вже став на старт.

Старт - це втрата.
Коли стається втрата, подобається тобі чи ні, ти вже на старті марафонської дистанції.

Є 2 категорії людей
1. Перші - уникають цієї дистанції. Не біжуть. І часто навіть не хочуть про це говорити. Але стартовий номер залишається у них. Вони так
2. Другі - починають рух. Хтось свідомо розуміє важливість горювання, хто несвідомо і горює потроху. Кожен в своєму темпі, але рухається вперед.

На жаль, можна все життя уникати горювання, така людина може провести все життя на старті. Тут починаються ускладнення, як реакція пролонгованого горя (РПГ) і починаються коморбідні (супутні) проблеми - депресія, тривожність, розлади.

Також додам ще одну цікаву особливість. Про підтримку.

Я біг 3 дні тому і вздовж всієї траси в 42 км стояли люди з плакатами, дудками, кричалками і підтримкою.

Всі плакати поруч можу дуже умовно розділити на 2 категорії:
1. Мотивуючі
2. Підтримуючі


Так от. Мотивація дуже заважає. Іноді навіть дратує. Вона не потрібна.
Коли ти вже на дистанції, тільки ти знаєш скільки у тебе сил. І коли тобі розказують: давай, давай, вперед, поднажмі, ще 20 км, чому так довго, дивись, он біжить дівчинка поруч, - це ніяк не допомагає.

А підтримка потрібна. Підтримка направлена на цінність того, хто я є. І що я вже зробив.
Наприклад: Ти так багато пробіг, ти красавчик. Супер.
Твій крок викликає повагу.
Підтримка допомагає, мотивація заважає.

Я написав про це, бо досвід горювання доволі важкий.
Нехай образ марафону постає перед вами, коли ви думаєте про втрату.
Бо горювання не проходить швидко.
Але рано чи пізно марафонець добігає до фінішу, коли ви звикаєте до втрати. І у вас починається оновлене життя, де ви не забуваєте про втрату, але вона вже не так болить. Життя зі світлим сумом від втрати.

***
Більше про втрати будемо говорити на навчанні.
Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є деякийдосвід.
20 жовтня ми починаємо.
Буде 3 майстер-класи - 1 на тиждень. Про втрати - третій

Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти

Також буде присутній діючий військовослужбовець, який поділиться особистим досвідом.
Більше інформації - за посиланням.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.

А якщо вам корисні матеріали про горювання або відгукнулась ця аналогія, то поставте + в коментарях або вогник.
Більше матеріалів по хештегу #Горювання

P.S. на фото я якраз на фініші, в фіналі свого марафонського забігу.
@bagnenkoPsy