Відмінності у переживанні втрати військових і цивільних

Я багато працюю з військовими і пишу про втрати. Це - частина майбутньої книги про втрату.
Більшість з військових переживають втрати побратимів дуже болюче (Моя внутрішня неофіційна статистика, що 90% військових з якими я працював найболючіше переживають саме втрату побратимів). Це складно пояснити нам цивільним, але побратимство найбільш близький вид відносин, це навіть ближче аніж кровна рідня.

Основна відмінність в тому, що переживання втрат військовими суттєво відрізняється за контекстом, глибиною травматичного досвіду і характером горя. Ці відмінності зумовлюють особливий підхід до допомоги.

Ось 6 основних відмінностей, які я можу виділити

1. Природа втрати
Цивільні часто втрачають близьких через хворобу, нещасні випадки, старість. Військові найчастіше переживають втрату бойового товариша в умовах насильства, небезпеки і виживання. Це створює зазвичай важку тріаду:
1) відчуття провини: “Я вижив, а він ні”;
2) спільність – сильну злуку з померлим: бойове братство, взаємна довіра
3) відповідальність – відчуття відповідальності за смерть іншого.

2. Травматичність досвіду
Горе військового майже завжди поєднане з ПТСР, сильними тілесними реакціями, флешбеками, сенсорними спогадами. У цивільних горе рідше супроводжується такою кількістю травматичних тригерів. Тому підтримка військового повинна враховувати одночасну роботу з горем і травмою. Просте "виговоритися" недостатньо.

3. Соціальна ізоляція
Більшість цивільних мають ширше коло підтримки (родина, друзі, звичне середовище). У військових після повернення – розрив із бойовим оточенням, втрата зв’язку, нерозуміння з боку суспільства. Це посилює самотність у горюванні. І це важливо просто розуміти.

4. Стигма і замовчування
Військові часто виховані в культурі "сили" й "стриманості". Горе сприймається як слабкість. Цивільні легше собі дозволяють емоційне вираження втрати. Тому підтримка військового повинна бути ненав’язливою, визнаною як «нормальна реакція», без моралізування. Моралізаторство загалом дуже і дуже дратує військових. Воно завжди показує, що той, хто повчає, вважає себе вищим за іншого. 

5. Тип реакцій на втрату
У військових горе частіше проявляється у вигляді 4 типів поведінки: гніву, ворожості; відчуття «порожнечі»; замороженості емоцій; ризикованої поведінки (алкоголь, самоізоляція). У цивільних частіше прояви через сльози, сум, ностальгію, ідеалізацію.

6. Рівень провини
Провина за смерть товариша, зокрема в ситуації бою, є ключовою відмінністю. Вона може бути реальною (обʼєктивною), наприклад, не виконав наказ, або ілюзорною (переживаною) — «мав встигнути», «міг зупинити». У горюванні цивільних провина менш виражена або має інший характер (перед родиною, у зв’язку з минулою поведінкою).

Більше про це будемо говорити на навчанні. У нас буде цілий майстер-клас про втрату і горювання

Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти

Теми:
Тема 1. Базова психоедукація. Що таке ПТСР. Як виглядають симптоми ПТСР і чому їх не варто лякатись. Як комунікувати. Що говорити і чого уникати. Це оновлений майстер-клас.
Тема 2. Як підтримати і говорити. Що говорити і чого уникати. Військові і цивільні. Базові навички. Базові принципи побудови контакту. Техніки і вправи, які працюють. Правила бою, за якими живе військовий.
Тема 3. Саморегуляція того, хто підтримує. Втрати. Техніки для відновлення після втрат. FAQ

Також буде присутній діючий військовослужбовець, який поділиться особистим досвідом.
Більше інформації - за посиланням.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Починаємо 20 жовтня

Це серія постів про ПТСР і комунікацію
Пост про комунікацію тут:
Пост про історію ПТСР тут;
Пост про помилки в комунікації, частина 1. Тут

А якщо це корисно — поставте �� або + в коментарях.
Напишу, як саме підтримувати військового у втраті

І дякую вам за те, що розповсюджуєте ці знання, щоб прірва між цивільними і військовими зменшувалась.
@bagnenkoPsy