Ключові принципи роботи з військовими. Навичка емпатії і приклади відсутності емпатії

Продовжую серію постів про ключові принципи роботи з військовими. Раніше я вже писав про створення безпечного простору (пост тут)
Я вирішив створити серію коротких постів, де поділюсь думками і досвідом, що допомагає будувати довгостроковий контакт з військовими.
Якщо вам це корисно буде - поставте + в коментарях.

Друга важлива навичка, я б сказав навіть надважлива - це емпатія.
Емпатія - це здатність розуміти і відчувати стан іншої людини, бачити світ її очима. Вона не є вродженою у повному обсязі, її можна тренувати.

Коли людина в розмові з вами починає давати поради, які дуже невлучні - це відсутність емпатії.
Коли людина каже “Треба тільки…” і не дослуховує вас - це відсутність емпатії.

Я подумав, що найкраще показати, що таке емпатія - через протилежне, тобто чим не є емпатія. І зібрав 12 поширених прикладів, які демонструють відсутність емпатії у спілкуванні та поведінці:

Ось 12 прикладів, що демонструють відсутність емпатії

1. Перебивання співрозмовника
Людина починає говорити про свій досвід, а співрозмовник одразу переводить тему на себе:
– «У мене помер друг…»
– «Ой, та в мене теж! І я ще гірше пережив…».

2. Знецінення почуттів
– «Та не перебільшуй, у всіх так буває».
– «Ну, не трагедія ж».

3. Раціоналізація замість підтримки
Коли замість співпереживання дають холодну логіку:
– «Тобі сумно? Але ж нічого страшного, ти ще знайдеш іншу роботу».

4. Зміна теми, щоб уникнути дискомфорту
Співрозмовник починає ділитися болем, а інший відразу переводить розмову на погоду чи новини.

5. Використання чужих історій для власного задоволення
Людина розповідає про свій біль, а інший починає:
– «Це мені нагадує, як я був героєм у такій ситуації…».

6. Звинувачення замість розуміння
– «Сам винен, треба було думати раніше».

7. Поради без запиту
– «Заспокойся і не накручуй себе» замість того, щоб просто вислухати.

8. Ігнорування невербальних сигналів
Людина плаче, а співрозмовник продовжує говорити про буденні справи, ніби нічого не відбувається.
Або людина мовчить, а співрозмовник намагається тиснути і намагатись розговорити.

9. Нетерпіння до емоцій іншого
– «Скільки можна про це говорити?»
– «Та вже забудь».

10. Фокус тільки на собі
Людина ділиться проблемою, а співрозмовник навіть не реагує емоційно і відразу переходить до своїх справ: дивиться у телефон, киває формально.

11. Іронія або недоречні жарти над почуттями
Людина ділиться болем, а співрозмовник відповідає сарказмом чи жартує:
– «Та ну, не реви, не маленький же».


12. Формальне “співчуття” без щирості
– «Ой, шкода…», коли це сказано сухо, без контакту очей і без готовності підтримати.


Я вважаю, що цьому майже неможливо навчитись в університеті, в теорії. Тільки на практиці.
Починати спілкуватись з військовим, витримувати напругу, будувати безпечний контакт і вчитись емпатії.

Як розвивати емпатію - я розкажу в наступному пості. Якщо це цікаво - поставте + в коментарях

А якщо хочете більше розібратись і навчитись взаємодії з військовими - запрошую на майстер-клас.
Реєстрація тут. Стартуємо 26 серпня. Там буду глибоко розбирати цю тему.
https://forms.gle/1WJ2QbkQRy45P4hn6
Кількість місць - всього 12.

Кому буде корисно:
1. Родичі військовослужбовців
2. Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
3. Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти
І побачимось на майстер-класі.

Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, пального на дорогу і необхідного в моменті (що може підтримати військового) - то ось постійна банка:
��https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP

Якщо вам це корисно - поставте вогник або + в коментарях
Всі частини можна знайти за хештегом #Військові
@BagnenkoPsy