Україна - країна з сильним громадянським суспільством. Мої особисті підсумки 22-31 липня

22 липня я стояв на Площі Франка, найближчому місці до Адміністрації Президента з невеликим плакатом. Була тепла літня ніч з яскравою луною.
Скажу чесно, очікував, що все це жахлива помилка і президент накладе вето.

І о 23:07 хтось сказав: Президент підписав.

В цей момент було відчуття, ніби тобі в обличчя дуже агресивно плюнули. З якоюсь особливою пихою і зневагою.

І це розставило багато крапок над і. Особисто для мене. Стало багато зрозуміло, хто і що робить у владі і задля кого.

З того часу я почав виходити щовечора.
Бо це моє право - проявити свою громадянську позицію.

Потім було багато кроків і слів. Від влади. Від нардепів. Але все це слова. Важливі тільки дії.

А 31 липня Верховна Рада відкотила все назад.


Ось кілька висновків з побаченого.
1. Україна - країна з сильним громадянським суспільством.
2. Водночас - такі протести під час війни вкрай набезпечні. Але якщо у влади немає адекватного діалогу з суспільством - то це єдиний спосіб мирно продемонструвати позицію. Чудово пам’ятаю, як люди на площі активно синхронізувались навколо лозунгів проти закону і не підтримували жодні антидержавницькі викрики. Все ж наше суспільство неймовірно швидко дорослішає
3. Розкачує лодку не народ, який чесно заявляє що все це огидно і покривати корупціонерів огидно, а ті, хто вирішив протягнути внаглу закон і за 1 добу знищити те, що будувалось 11 років.
4. НАБУ і САП мають час усвідомити власні помилки. Бо люди вийшли не стільки за НАБУ і САП, а скоріше проти свавілля влади, остання крапля після купи всього, що робила влада.
5. У нас не просто сильна нація. А й неймовірно сильна молодь. Смішні потуги знецінити цю молодь словами «тупі», «вийшли за 200 грн». Ця молодь навпаки неймовірно освічена, яка читає Жадана і Стуса. А ще знають Оруелла, і добре усвідомлюють, що таке диктатура.
6. Совок в головах тих, хто принижує і знецінює важливість громадянського суспільства - це теж чудова ілюстрація для мене. Проти царя не можна виступати. Під час війни треба мовчати, навіть якщо тебе нагибають. Президент хороший, боярє погані. Совка ще багато, але змінює суспільство не пасивна критикуюча більшість на дивані, а активна меншість. І я побачив цю активну меншість.
7. Ті, хто вийшли чудово розуміють, що таке державотворення, і що воно не в якихось іменах, а в інституціях. Знищення інституцій неприпустиме. І ці інституції мають бути сильними. Ці протестуючі - це ті, хто врятували репутацію України. Ці люди будуть основою майбутньої сильної України - вони будуть створювати музику, кінематограф, донатити, підтримувати армію. І це надихає
8. Джерелом влади є народ. І поки ми це пам’ятаємо - наше суспільство сильне. Імена підуть, і вони лиш наймані працівники.


Попереду багато ще речей, які треба змінити. Громадянське суспільство та міжнародні партнери послали чіткий сигнал щодо цього.

Щиро тішусь тому, що і кого побачив ці дні
Щиро дякую кожному, хто вийшов!
Щиро радію бути частиною цього.


І так! все в України буде добре. Бо Україна була, є. І буде. Сильною нацією з сильним громадянським суспільством.

P.S. пост не про психологію.
Але моя громадянська позиція невідʼємна від мене, тому він тут.
Написав важливі для мене роздуми.
Якщо вам ок — поставте ��
@bagnenkoPsy