Готель в Стамбулі, "п'ять зірок",
Конференційна зала.
Такі часи, чи дав так Бог,
Що там брати зібрались.
На конференцію оту
З'їжджались звідусюди
Усі, хто поклик в серці чув,
Звіщати правду людям.
Організаторам респект -
Усе на вищім рівні.
Ймовірно, не один поет
Опише їхню вірність.
Тож ті, хто там з братів були,
Турботу відчували,
А потім безліч теплих слів
На їх адресу слали.
Прийом, ночівля, санвузли,
Обіди, паркування...
Немов на небі, побули
В братерському єднанні.
Промови й звіти з різних місць
Із уст братів лунали,
Євангельська спасіння вість
До праці надихала.
На каві-брейк ломився стіл
Від солодощів Сходу,
Була можливість у братів
Відчути насолоду.
Чого там тільки не було,
Аж розбігались очі!
На перший погляд, так здалось,
Всім вистачить до ночі.
Біля столів отих тому
У чергу всі ставали
І пахлаву, й рахат-лукум
В тарілки накладали.
Стояв у черзі брат один,
Приїхав з України,
За віком був з найстарших він,
Хоч ще й водив машину.
Нарешті черга підійшла,
(Він був один з останніх),
Та виявив, що на столах
Вже мало що зосталось.
Тож взяв шматок останній він,
Поклав собі в тарілку.
Убік лиш голову відвів,
Як хтось проходив зліва
І непомітно, на ходу,
З тарілочки у брата,
(Мов професіоналом був),
Зумів той шмат забрати...
Брат лише кліпнув кілька раз,
Поглянувши у спину,
Й, не підібравши слів чи фраз,
Ковтнув голодну слину...
Отак хтось проявив з братів
Любов та ще й турботу,
Щоб брат добряче зрозумів -
Здоров'ю цукор шкодить!
